Під бортнянським небом / Pod niebem Bartnego

Бортне то місце котре лемки знают головні з того, же відбувалися тут Лемківски Ватри. 

***

Bartne to miejsce, które Łemkowie znają głównie z tego, że odbywały się tu Łemkowskie Watry. 

***

The village of Bartne is mostly known for the Lemko Vatras that used to take place there.

podróże.gazeta.pl

"Sobiniłka" Stanisław Hübner

Бортне то тіж місце де жила і писала свої вірши Меланія Собин. Творчіст той лемківской поетки до той пори била рідко публікувана і през тото єст мало знана. Лем того рока завдяки єй брату Максиміляну Нецьо указався томік з єй віршами "Під бортнянським небом". Можна в ним найти біографію поетки, єй творчіст та спомини о Бортнім, Меланіі і єй віршах. Ото єден з них:

***

Bartne jest także miejscem gdzie żyła i pisała swoje wiersze Melania Sobin. Twórczość tej łemkowskiej poetki nie jest za bardzo znana, bo dotychczas jej wiersze były publikowane sporadycznie. Dopiero w tym roku staraniem jej brata Maksymiliana Necio ukazał się tomik jej wierszy "Pod niebem Bartnego". Znajdziemy tu biografię poetki, jej twórczość oraz wspomnienia o Bartnem, Melanii i jej wierszach. Oto jeden z nich:

***

The village of Bartne is mostly known for the Lemko Vatras that used to take place there. Also, a Lemko poetess MelaniaSobyn used to live in the village. Since they have been hardly published, her poems still remain unknown to the wider audience. It has been only this year that the poetess' brother, Maksymilian Necio, succeeded to publish a volume of poems by her entitled 'Pod niebiem Bartnego.' There, a biography of Melania Sobyn is included, as well as her poems and some memories concerning the poetess, poems and the Bartne village. One of the poems comes as follows:

Посію я любов 

Посію я любов на облозі в полі,

Може ромашкою зацвите вона, 

Може життєдайний запах, сили кволі,

Скріпить і нектаром впоїться диша.

Уроню зернятка серцем моїм щирим,

З думкою відійду у сірий будень,

Може спадутьроси, щоби зволожили

Землю пересохшу, під сонячний день.

Буду чекати, буду сподіватись,

Може дрібний дощик стане в пригоді,

Та горе! Буряни розрослися кляті,

Пелюсточкі юні забавили, годі чекати...

Душе не унивай, борись, не уставай,

Хоч слаба, падаєш на терновий шлях,

Ти ниву невдячну ори і засівай,

Може іншим очам она замайорить.